Астрономія
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Нові зорі

Новими називають зорі, світність якихраптово збільшується в ~ 103 – 106 разів (на 7 – 19 зоряних величин), а потім поступово зменшується (протягом місяців чи років). Здебільшого світність збільшується в десятки тисяч разів. Спочатку вважали, що спалахує нова (раніше не існуюча) зоря, оскільки такі зорі до спалаху не спостерігалися.

З появою нових засобів спостереження (телескопів, фотографії) з’ясувалося, ці зорі існують як до, так і після спалаху, але вони дуже слабкі, принаймні недоступні для спостереження неозброєним оком. У той же час у максимумі блиску світність нової порівняна зі світністю найяскравіших надгігантів – їх абсолютна зоряна величина становить від – 8m до – 7m.

За сучасними оцінками у нашій Галактиці щороку спалахує від 50 до 300 Нових, але більшість з них залишається непоміченими. За незмінних темпів протягом часу існування нашої Галактики (1010 років) мало статися близько 1012 спалахів Нових. Однак це число перевищує загальну кількість зір у нашій Галактиці.

Розуміння причин спалахів відбулось після того, як з’ясувалося, що всі детально вивчені Нові входять до складу подвійних систем. Вперше такий факт встановив М. Уокер (1954) щодо Нової DQ Геркулеса, яка спалахнула 1934 року.

Зараз є загальноприйнятим, що спалах відбувається на поверхні білого карлика, що входить до тісної подвійної системи. Білий карлик – це зоря, що майже позбавлена термоядерного палива: її водень вже «вигорів» у процесі еволюції. Проте якщо відбувається перетікання речовини із сусідньої компоненти (зазвичай, гіганта або надгіганта, котрий заповнює свою порожнину Роша), це призводить до накопичення багатої на водень речовини на поверхні білого карлика. Коли біля підніжжя водневого шару температура та густина зросте до рівня, достатнього для початку термоядерної реакції, «воднева бомба» на поверхні білого карлика вибухне.

Вибухоподібний характер спалаху пояснюється тим, що електронний газ на поверхні білого карлика перебуває у виродженому стані. Після досягнення температури в мільйони Кельвінів розпочинаються ядерні реакції водневого циклу, які призводять до подальшого розігрівання водневого шару. За звичайних умов це призвело б до збільшення тиску та розширення зорі, зменшення густини та, відповідно, швидкості ядерних реакцій – система досягла б рівноваги. Але у разі виродженого стану речовини збільшення температури не призводить до збільшення тиску і розширення не відбувається. Проте швидкість перебігу ядерних реакцій зростає із температурою, збільшується виділення енергії і температура зростає ще більше. Реакція стає ланцюговою. Коли температура сягає 15 – 18 млн. K розпочинаються ядерні реакції вуглецево-азотного циклу. Зростання енерговиділення триває поки не відбудеться зняття виродженого стану (за температури понад 100 млн. K).

Спалах нової спричиняє скидання оболонки (зі швидкістю ~ 1000 км/с), яку згодом іноді можна спостерігати у вигляді туманності. Маса скинутої оболонки менше 0,001 маси Сонця. Отже, спалахнувши, зоря не руйнується повністю. Після скидання оболонки можливий процес її повторного накопичення.

За сучасною класифікацією Нові утворюють окремий клас серед вибухових та новоподібних зір і поділяються на чотири підкласи:

NA – швидкі нові, які характеризуються швидким підйомом та спадом блиску (спад на три зоряні величини після максимуму відбувається менш, ніж за 100 днів);

NB – повільні нові (спад на три зоряні величини після максимуму триває більше 100 днів);

NC – нові з дуже повільним розвитком, які роками залишаються в максимумі блиску, і дуже повільно згасають;

NR – повторні нові. Відрізняються тим, що у них зафіксовано не один спалах, а два (або більше) з інтервалом від 10 до 80 років.

Суттєвої різниці між швидкими та повільними Новими немає, цей поділ досить умовний. Згідно з сучасними уявленнями, всі нові мають бути повторними. Для більшості з них спостерігався лише один спалах тільки тому, що період між спалахами дуже великий.

Форма входу
Пошук
Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz