Астрономія
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Плутон

Плутон – найвіддаленіша планета Сонячної системи і тому найменш вивчена з усіх планет. Плутон був відкритий Клайдом Томбо (США) в 1930 р. Середня відстань від планети до Сонця складає 39,52 а. о., а один оберт по орбіті здійснюється за період 247,7 років.

Поверхня Плутона нагрівається Сонцем лише до 60 – 65 К (близько мінус 210˚С). Тому навіть в найбільш нагрітих полуденних ділянках планета вкрита снігом із замерзлого метану. Атмосфера планети розріджена і складається в основному з газоподібного метану з можливою домішкою інертних газів.

Діаметр Плутона становить близько 2280 км. Його блиск міняється з періодом 6 діб 9 годин 17 хвилин. У 1978 р. з’ясувалося, що ця періодичність відповідає орбітальному руху супутника Плутона, виявленого американськими астрономами. Супутник Плутона – Харон – розташований настільки близько до планети, що його зображення на фотознімках зливається із зображенням Плутона, лише злегка виступаючи то з одного, то з іншого боку. З періоду обертання і відстані між їх центрами обчислили масу системи «Плутон – Харон». Маса виявилася несподівано малою: 1,7 % від маси Землі, і майже вся вона зосереджена в Плутоні. У такому разі середня густина Плутона складає близько 2000 кг/м3. Така мала густина означає, що Плутон складається переважно з летючих хімічних елементів і сполук, тобто приблизно такий же склад, як у планет-гігантів та їх супутників.

Рис. 1.1.   Плутон і Харон (праворуч внизу) в порівнянні з Землею та Місяцем.

Рис. 1.2.   Плутон (праворуч унизу) в порівнянні з найбільшими супутниками Сонячної системи (зліва направо, зверху вниз): Ганімед, Титан, Калісто, Іо, Місяць, Європа, Тритон.

Від інших планет Плутон дуже відрізняється характером руху навколо Сонця. Його орбіта має незвичайно великий нахил відносно площини екліптики порівняно з орбітами інших планет – більше ніж 17˚. Крім того, вона дуже витягнута: відстань від Сонця в перигелії становить 29,6 а. о., а в афелії – 49,3 а. о. В той же час інші планети обертаються майже по колових орбітах, розташованих практично в одній площині.

Через значний ексцентриситет орбіти в перигелії Плутон підходить до Сонця на меншу відстань, ніж Нептун. Протягом 228 земних років з ~ 248 років повного періоду Плутон є найбільш віддаленою від Сонця планетою. У решту 20 років на зміну Плутону приходить Нептун. Якраз 23 січня 1979 р.  така «зміна караулу» і відбулася; ці планети опинилися на рівній відстані від Сонця – в 30,3 а. о. У вересні 1989 р. Плутон досяг свого перигелію і почав віддалятися від світила. 15 березня 1999 р. Плутон і Нептун повернулися на свої звичні місця, і найдальшою планетою знов став Плутон. На схемах це виглядає як перетин орбіт (рис. 1.3). Насправді перетину не існує і одна планета проходить в мільйонах кілометрів від іншої.

Рис. 1.3.   Вид «зверху» на орбіти Плутона (червона) та Нептуна (блакитна). Затемнена ділянка орбіти показує, де орбіта нижча за площину екліптики. Положення дано на квітень 2006 р.

Структура планетної системи до відкриття Плутона була в значній мірі довершеною. Так, чотири найближчі до Сонця планети так званого земного типу (Меркурій, Венера, Земля та Марс) – порівняно невеликі, але «важкі», складаються з кам’янистих порід і мають значну середню густину. Наступні чотири планети-гіганти (Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун) – дуже великі (в кілька разів більші за Землю) та «легкі», складаються головним чином з газів, хоча не виключається можливість існування в них твердого ядра. Середня густина газових гігантів незначна порівняно з планетами земного типу. Ці дві групи планет відділені одна від одної поясом астероїдів.

Проте з відкриттям Плутона довершеність структури Сонячної планетної системи значно порушилась. Так, найвіддаленіша від Сонця планета не вписується в закономірне чергування восьми попередніх планет і не схожа на планети ні першої, ні другої групи. Він менший навіть за Місяць і складається головним чином з льоду. Плутон відрізняється і характером руху навколо Сонця. Як уже зазначалось вище, його орбіта дуже витягнута (відстань від Сонця 29,6 а. о. в перигелії та 49,3 а. о. в афелії) і нахилена (більше ніж на 17˚), до того ж перетинає орбіту іншої планети – Нептуна.

Плутон є неповноцінною планетою, що багато в чому дуже нагадує супутник (за розмірами, орбітою та іншим характеристиками). На повний оберт у нього йде 6 діб 9 годин 17 хвилин, а це дуже багато для такого невеликого тіла. Плутон, хоч і розташований в зовнішній частині Сонячної системи, проте за всіма параметрами більше схожий з меншими  твердотілими навколосонячними планетами, а не зі своїми сусідами – газовими гігантами. Для далеких від Сонця планет це не характерно.

Цікавим є той факт, що на кожні три повні оберти Нептуна навколо Сонця припадає точно два оберти Плутона. Значить, не виключено, що Плутон був колись «приручений» Нептуном і у минулому Нептун мав, крім Тритона і Нереїди, ще один супутник, якому потім вдалося стати більш незалежним, але вплив Нептуна все-таки залишився відчутним.

Телескоп Хаббла сфотографував всю поверхню планети, після чого було складено карта Плутона. Північний полюс Плутона виявився покритим шапкою снігів.

 

Форма входу
Пошук
Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz