Астрономія
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Що таке білі карлики?

Назви різних зірок звучать досить несподівано. Білі карлики – це слабкі зірки, що викликають велику цікавість у астрономів, так як представляють собою майбутнє більшості зірок, включаючи і наше Сонце.

Коли 5000 років тому єгипетські жерці в променях ранкової зорі шукали Сиріус – вісника розливу Ніла, він був на півтора кутових градуса в стороні від теперішнього його положення на небосхилі. Це дозволило астроному Ф.Бесселю ще в 1844 році побачити, що Сиріус рухається по небосхилу не прямолінійно, а вздовж хвилястої траєкторії. На основі цього Бессель зробив висновок, що біля Сиріуса повинно знаходитися масивне невидиме тіло, яке своїм тяжінням викривляє його траєкторію. Згодом було розраховано, що система „Сиріус – масивне тіло” повинна робити повний оберт навколо свого центра мас за 50 років.

Припущення про цей невидимий супутник дуже приголомшило вчених того часу.

Не пройшло і 20 років як американець А.Кларк відкрив цей супутник. Він був не астрономом, а виготовляв телескопи. В 1862 р. Кларк відшліфував самий великий об’єктив – діаметром 45 см. Коли він навів цей великий об’єктив на Сиріус, то побачив, що зображення вийшло несиметричним. Тоді Кларк продовжив шліфовку, для кращої якості. І коли він знову навів телескоп на зірку, то побачив поруч із Сиріусом ще одну зірку.

Відкриття Кларка зацікавило астрономів спочатку лише тим, що був знайдений раніше невидимий супутник Сиріуса, який отримав назву Сиріус В. Світність Сиріуса В у 400 разів менше світності Сонця. Але маси у них рівні.

В 10-ті роки XX ст. американець У.Адамс визначив спектральний клас. Виявилося, що спектральні класи Сиріуса А і В подібні. Він вирахував температуру Сиріуса В і отримав 8000 К. Тоді Сиріус В ніяк не потрапляв на головну послідовність, де поміщені зірки низької світності, які були холодними червоними карликами.

Виявилося, що  супутник Сиріуса складається з речовини, густина якої в 3000 раз вище, ніж інших. Тонна цієї речовини – шматок розміром з сірникову коробку.

Еддінгтон першим прийшов до висновку, що в надрах зірок, де температура повинна досягати десятки мільйонів градусів, майже всі електрони будуть відірвані при таких температурах від ядер атомів.

Крім того, в своїх розрахунках він отримав, що використання рівняння стану ідеального газу можливе лише при густинах зірок, які не перевищують більше ніж в 100 тисяч раз густину води. Маса Сиріуса В різко виділялася з головної послідовності. Його густина була порядку 105 г/см3.   

Таким чином, в 1924 р. був відкритий зовсім новий тип зірок, за яким закріпилася назва „білі карлики”. У них маленькі розміри, мала світність. Їх головна відмінність – густина білих карликів в тисячі разів вище, ніж у інших зірок, і вони не підкоряються рівнянню стану ідеального газу. 

 

Форма входу
Пошук
Copyright MyCorp © 2017Зробити безкоштовний сайт з uCoz