Астрономія
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Наднові зорі

Залишок наднової SN 1604. Композиція зображень у видимому, інфрачервоному та рентгенівському діапазоні в штучних кольорах.

 

Наднові зорі – це зоряні вибухи, що створюють надзвичайно яскраві об’єкти, якиі складаються з плазми. Такий об’єкт можна спостерігати протягом тижнів або місяців. На короткий час Наднова засвічує всю галактику, в якій вона розташована. Сонцю потрібно 10 мільярдів років для вироблення енергії, яка вивільняється при утворенні наднової другого типу. Сонце занадто мале, щоб колись стати надновою. Замість цього воно перетвориться на білого карлика.

Є декілька різних типів наднових і два різних шляхи їхнього виникнення:

SN-I – Масивна зоря може перестати виробляти енергію шляхом ядерного синтезу в зоряному ядрі, та колапсувати під дією сили своєї власної гравітації, перетворившись на нейтронну зорю або чорну діру.

SN-II – Альтернативно білий карлик може акумулювати матеріал зірки-компаньйона доти, поки він не наблизиться до ліміту Чандрасекара та зазнає незначного ядерного синтезу в його надрах, який його цілком зруйнує. Цей другий тип наднової відрізняється поверхневим термоядерним вибухом на білому карлику, що зветься новою.

В обох типах наднової, в результаті вибух виштовхує багато або навіть весь зірковий матеріал зі значною силою. Вибух спричиняє ударну хвилю в навколишньому міжзоряному газі, яка формує залишок наднової. Одним із прикладів такого процесу є залишок наднової, яку спостерігав Кеплер 1604 року (SN 1604).

Інший тип залишків спалахів наднових – туманності, що утворюються при взаємодії скинутих оболонок і міжзоряного середовища. Вони є джерелом досить сильного радіовипромінювання і м’якого рентгенівського випромінювання. Розрізняються два типи радіотуманностей. Перший тип має яскраво виражену оболонкову структуру, у ньому часто зустрічаються волокна й нитки, що випромінюють різні лінії. У центрі такої оболонки часто міститься рентгенівське джерело. Радіуси оболонок складають приблизно десятки світлових років, а швидкості розширення – десятки й сотні кілометрів на секунду.

М’яке рентгенівське випромінювання радіотуманностей оболонкового типу свідчить, що вони містять плазму, нагріту до десятків мільйонів градусів. Це підтверджується наявністю в рентгенівських спектрах таких об’єктів ліній високоіонізованих елементів. Плазма утворюється в результаті поширення потужної ударної хвилі в міжзоряному середовищі.

Другий тип радіотуманностей – залишки з вираженою концентрацією до центру. Вони називаються плеріонами. Плеріони відрізняються радіоспектром, значним ступенем поляризації синхротронного радіовипромінювання і відносною однорідністю магнітного поля. Основним джерелом енергії плеріонів є пульсар.

Форма входу
Пошук
Copyright MyCorp © 2024Зробити безкоштовний сайт з uCoz