Астрономія
Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Радіогалактики

Радіогалактики – це галактики, для яких характерне радіовипромінювання аномально великої потужності в порівнянні з нормальними галактиками (такими як наша Галактика або Велика галактика Андромеди). Радіогалактики складають найбільш численну групу позагалактичних. Переважна більшість з них відносяться до типу гігантських еліптичних галактик, до їх числа належать також галактики з особливостями в ядрах: сейфертовські і N-галактики. Приблизно для 100 радіогалактик виміряно червоне зміщення, отже може бути визначена і відстань.

Радіовипромінюван-ня найбільш «яскравих» радіогалактик перевищує їх оптичну світність. Джерела випромінювання радіогалактик звичайно складаються з декількох компонентів (ядро, гало, радіовикиди).

На рис. подано комплексне зображення найближчої до нас (відстань біля 3,8 Мпк) радіогалактики Центавр A в оптичному, радіо та рентгенівському діапазонах. Області інтенсивного радіовипромінювання розташовані з протилежних боків від галактичного диску.

Серед відомих радіогалактик можна виділити: Лебідь A; Центавр A (NGC 5128); Діва А (NGC 4486, M 87) – одна з наймасивніших галактик в скупченні Діви; Піч А (NGC 1316).

Радіовипромінюючі області звичайно мають досить складну структуру: для них характерна наявність протяжних (прозорих) і компактних (непрозорих) областей. Більшість радіогалактик складаються з 2 джерел радіовипромінювання, віддалених від оптичної компоненти галактики на значну відстань (світлі області у верхній і нижній частинах рис.). Часто область радіовипромінювання містить декілька компонент меншого розміру. Радіовипромінювання звичайно лінійно поляризоване, що свідчить про однорідність магнітного поля у великому масштабі. Для багатьох об'єктів характерна змінність радіовипромінювання, що відноситься в основному до компактних областей. У деяких радіогалактик разом із змінністю радіовипромінювання спостерігаються зміни їх блиску в оптичному діапазоні.

Радіовипромінювання, найбільш імовірно, має синхротронну природу, тобто виникає при русі ультрарелятивістських електронів в слабких магнітних полях. Відповідно до спостережуваного потоку радіовипромінювання енергія, що припадає на частку релятивістських частинок, виявляється надзвичайно великою: близько 1052 ерг в компактних джерелах і 1057 – 1061 ерг в протяжних. Характер змінності свідчить про періодичні викиди щільних хмар релятивістських частинок; ці хмари надалі розширюються і стають прозорими. Потужність таких вибухів становить близько 1052 ерг. Для підтримки протяжного джерела потрібно близько 1 вибуху в рік протягом приблизно 108 років (для порівняння, при вибуху звичайної наднової зорі виділяється близько 1048 ерг).

Форма входу
Пошук
Copyright MyCorp © 2024Зробити безкоштовний сайт з uCoz